Міністерство науки та освіти України Національний університет „Львівська політехніка” Інститут ІКТА Кафедра ЗІ / Розрахункова робота з курсу: «Охорона комерційної таємниці на підприємстві»  Львів – 2010 Зміст: 1.Приклад розробки охоронної системи. 2.Опис каналів витоку іеформації. 3.Охорона інформації, що становить комерційну таємницю. 4.Побудова моделі захисту. 5.Розмежування відповідальності. 6. Висновок. 7. Список літератури. Вступ В сучасному житті,за умов швидкого економічного , технологічного розвитку людства, створилися найкращі умови для виникнення та розвитку величезної кількості підприємств, заводів та виробництв, результатом роботи яких є грандіозне різноманіття товарів і послуг, які є такими необхідними для людей. Результатом цього є виникнення жорсткої конкуренції між ними, яка заставляє підприємства завжди підвищувати якість виробництва товарів і надання послуг. На цьому шляху у кожного виробника з’являється своя стратегія виробництва, свої методи і засоби, створені і відточенні на протязі десятиліть. Зявляються постійні партнери. Вся ця інформація унікальна для кожного підприємства, і становить комерційну таємницю. Вона захищається підприємством.Цими та іншими факторами зумовлюється необхідність окремого правового інституту захисту такої нерозкритої інформації, оскільки нині вона набуває все більшої цінності як товар. Здійснення правової охорони нерозкритої інформації в Україні стало можливим на підставі Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р., інших законів про інформацію і прийнятого Цивільного кодексу України. У Цивільному кодексі поняття комерційної таємниці трактується як «інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію» (ст. 505 ЦКУ). Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Статтею 420 ЦКУ визначено, що комерційна таємниця є об'єктом інтелектуальної власності. Відповідно майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визнала інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором. Приклад розробки охоронної системи розглянемо на підприємстві ‘ мікротек’, яке знаходиться в м.Київ по вулиці Сагайдачного 6а. Розглянемо та проаналізуємо інформацію, яка знаходиться і використовується на цьому підприємстві: “мікротек” - це підприємство, яке займається розробкою і виробництвом елементів електротехніки з використанням нанотехнологій. Отже, комерційною таємницею підприємства можна вважати: відомості технологічного характеру: відомості про окремі нові або унікальні вимірювальні комплекси, прилади, верстати й устаткування, що використовуються на підприємстві; відомості про матеріали, з яких виготовлені окремі деталі, умови експериментів, обладнання та устаткування, на якому вони проводилися і т. д.; точні знання конструкційних характеристик виробів та оптимальних параметрів розроблювальних технологічних процесів (розміри, обсяги, конфігурація, процентний зміст компонентів, температура, тиск, час тощо); конструкторська документація, креслення, схеми, записи; описи технологічних іспитів; відомості наукового характеру: результати наукових досліджень. нові технічні проекти; нові методи організації праці та виробництва; програмне забезпечення. відомості ділового характеру: відомості про укладені або заплановані контракти; дані про постачальників та клієнтів; огляди ринку, маркетингові дослідження; інформація про конфіденційні переговори; калькуляція витрат виробництва підприємства, с...